Ви тільки подивіться, яку красу й смакоту я сьогодні готую! Пиріжки — пухкі, ароматні, з ніжною рубленою куркою в середині. І головне — без дріжджів, без мороки. Готуються вони просто, а виходять — немов з доброї старої пекарні.
Інгредієнти:
Тісто:
- Кефір 350 г
- Сіль 1 ч. л.
- Цукор 1 ч. л.
- Олія 100 г
- Сода 1 ч. л.
- Борошно 550-600 г
Начинка:
- Куряче філе 300 г
- Цибуля смажена на олії 300 г
- Спеції до смаку
Приготування:
Начинка:
Як завжди, починаю не з тіста, а з начинки. Хай постоїть, настоїться, щоб кожен шматочок курочки увібрав у себе сік і аромат. Беру куряче філе — без шкіри, без кісток. Нарізаю акуратними кубиками. Великі шматки не треба — дрібно. Складаю її у миску. Тепер беру звичайну цибулю. Смажу її на олії до золотистого кольору — не на сухій сковороді, а щоб вона ніжно тушкувалась у маслі, ставала м’якою, солодкуватою. Ріжу цибулю середнім кубиком. Якщо надто дрібно — буде каша, а мені треба, щоб шматочки відчувалися, але не домінували. Перекладаю цибулю разом із соком і маслом прямо в миску до курки — нічого не відціджую! Саме в цьому й секрет соковитості. Солю до смаку, додаю трохи чорного перцю. І добре все перемішую. Ставлю миску в холодильник — хай начинка відпочине, просочиться.
Тісто:
Беру кефір — будь-якої жирності, у мене 2,5%. Нічого не підігріваю — просто з холодильника. Виливаю в миску, додаю солі і стільки ж цукру. Все перемішую вінчиком, щоб сіль і цукор розчинились. Далі вливаю олію, майже всю — трохи, грамів 20–25, залишаю, щоб потім домісити руками. Перемішую знову. Тепер додаю борошно — поступово, частинами, щоб не забити тісто. І соду, її не гашу, бо кефір сам зробить свою справу — ніякого запаху не буде. Замішую ложкою, потім рукою. Тісто м’яке, податливе, не липне, але дуже ніжне. Коли тісто вже зібралося в кулю, вливаю решту олії на руку і домішую ще хвилину-дві, щоб тісто стало еластичним і блискучим. Руки чисті, миска чиста — тісто готове. Кладу його назад у миску, накриваю пакетом і залишаю на столі хвилин на 15 — хай відпочине, клейковина розслабиться, тісто стане слухняним.
Формую пиріжки. Тісто вже полежало, стало м’яке, приємне на дотик. Ділю його на 12 рівних частин — у мене вийшло по 80 грамів кожна. Скочую в акуратні кульки — зовсім без борошна, тісто не липне ні до рук, ні до стола. Потім злегка присипаю поверхню борошном — зовсім трохи, щоб зручно було розкачувати. Розкатую кожен колобок у кружечок — не надто тонкий, але й не грубий. Краї залишаю трохи товстіші, щоб потім зручно було защіпати. Викладаю начинку — по ложці з гіркою, розподіляю по центру, відступаючи від краю півтора сантиметра. Тепер з’єдную краї — спершу один кут до середини, потім інший, потім два нижніх краї підтягую догори, щоб вийшов гарний конус. Залишаю невеличкий отвір зверху — щоб пара виходила під час випікання. Шви притискаю кілька разів, щоб нічого не розійшлося. Можу зробити хвилястий візерунок пальцями — для краси, але це вже за бажанням.
Деко застеляю пергаментом. Нічим не змащую — якщо у вас просто металевий, тоді можна краплю олії. Викладаю пиріжки, зверху змащую яйцем збитим з водою. Ставлю в розігріту до 180° духовку. Випікаю 25 хвилин до гарного золотистого кольору. Дивіться по своїй духовці — можливо, у вас буде 30–32 хвилини. Коли дістаю — аромат такий, що аж сусіди заглядають у вікно!
Щойно дістаю з духовки — одразу змащую кожен пиріжок краплею олії, щоб гарно блищали. І обережно перекладаю з дека — хай охолонуть, бо від гарячого пара може зробити низ вологим. Перевіряю дно — пропеклося чудово, рум’яне, міцне. Розрізаю один — тонке тісто, багато начинки, сік просто витікає! Курочка ніжна, аромат цибулі — чарівний. Смачного!
